Имя: *
Телефон: *
Удобное время:
Введите код с картинки:
 * Обязательные поля
 
0-9 A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
 

Мирапекс (mirapeks)

Мирапекс инструкция

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: праміпексол; (S)-2-аміно-4,5,6,7-тетрагідро-6-пропіламіно-бензотіазолу;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 0,25 мг – білі, овальні, плоскі з обох боків таблетки зі скошеними краями та маркуванням: Р7/ глибока розподілювальна риска / Р7 з одного боку, на іншому боці – логотип компанії Берінгер Інгельхайм/ глибока розподілювальна риска / логотип компанії Берінгер Інгельхайм;

таблетки по 1 мг – білі, круглі, плоскі з обох боків таблетки зі скошеними краями та маркуванням: Р9 / глибока розподілювальна риска/ Р9, логотип компанії Берінгер Інгельхайм;

склад: 1 таблетка містить праміпексолу дигідрохлориду моногідрату

 0,25 мг, що відповідає 0,18 мг праміпексолу,

або 1 мг, що відповідає 0,7 мг праміпексолу;

допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний висушений, крохмаль кукурудзяний, кремній колоїдний безводний, полівідон К 25, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну.

Код АТС N04B C05.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Праміпексол, активний компонент МІРАПЕКСУ, є допаміновим агоністом з високою селективністю та специфічністю до допамінових рецепторів підтипу D2 та має переважну спорідненість з D3 рецепторами і повну внутрішню активність.

МІРАПЕКС полегшує паркінсонічний руховий дефіцит шляхом стимуляції допамінових рецепторів стріатуму (смугастого тіла). Дослідження на тваринах продемонстрували, що праміпексол пригнічує синтез допаміну, його вивільнення та зворотне захоплення. Праміпексол захищає допамінові нейрони від дегенерації у відповідь на ішемію чи метамфетамінову нейротоксичність.

Дослідження іn vitro показали, що праміпексол захищає нейрони від нейротоксичного впливу леводопи.

На добровольцях спостерігали дозозалежне зниження рівня пролактину.

Ефективність МІРАПЕКСУ у контрольованих клінічних дослідженнях зберігалася протягом їх тривалості, приблизно 6 місяців. У відкритих продовжених дослідженнях, що тривали більше 3 років, ознак зменшення ефективності не спостерігали.

Фармакокінетика. Праміпексол швидко та повністю всмоктується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить більше 90 %, максимальні концентрації у плазмі реєструють між 1-ю та 3-ю годиною. Швидкість всмоктування зменшується на фоні прийому їжі, але не загальний рівень всмоктування. Праміпексолу притаманна лінійна кінетика і відносно незначні коливання плазмового рівня у різних пацієнтів.

У людей зв’язування праміпексолу з білками є дуже низьким (< 20 %), а об’єм розподілу – великим (400 л). Серед щурів спостерігали високі концентрації препарату у мозковій тканині (приблизно у 8 разів вищі порівняно з плазмовими).

Праміпексол метаболізується у людей тільки у незначній кількості.

Виведення нирками незміненого праміпексолу – найважливіший шлях елімінації і відповідає близько 80% дози. Приблизно 90% дози, міченої 14C, виводиться нирками, тоді як менше 2% визначається у калі. Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, а нирковий – приблизно 400 мл/хв. Період напіввиведення (t ½) – від 8 годин у молодих осіб до 12 годин в осіб похилого віку.

Показания к применению. Хвороба Паркінсона (може бути використаним як монотерапія або у комбінації з леводопою).

 

Способ применения и дозы.

(вся інформація щодо дозування стосується форми праміпексолу у вигляді солі)

Таблетки необхідно приймати перорально, запиваючи водою, під час прийому їжі чи без неї.

Добова доза призначається у три прийоми однаковими частками.

Початкове лікування

Як наведено нижче, дозу препарату необхідно збільшувати поступово, з початкової 0,375 мг на добу кожні 5–7 днів. У хворих не відмічали побічних ефектів, яких би вони не могли переносити, отже дозу необхідно титрувати до досягнення максимального терапевтичного ефекту .

Розклад збільшення дози мірапексу

Тиждень

Доза (мг)

Загальна добова доза (мг)

1-й

3 x 0,125

0,375

2-й

3 x 0,25

0,75

3-й

3 x 0,5

1,5

У разі необхідності подальшого збільшення дози добову дозу потрібно збільшувати на 0,75 мг щотижня до максимальної, яка становить 4,5 мг на добу.

Підтримуюча терапія

Індивідуальна доза коливається від 0,375 мг до максимальної 4,5 мг на добу. Під час збільшення дози у трьох основних дослідженнях ефект як у початковій, так і у розгорнутій стадії хвороби спостерігали починаючи з денної дози 1,5 мг. Це не перешкоджає тому, що в окремих хворих дози вище 1,5 мг на добу можуть мати додатковий терапевтичний ефект.

Це стосується, насамперед, пацієнтів із захворюванням у розгорнутій стадії, яким планується зменшення використання леводопи.

Переривання лікування

Зменшення дози праміпексолу відбувається протягом декількох діб.

Дозування для хворих із супутнім прийомом леводопи:

Пацієнтам, що застосовують як супутню терапію леводопу, рекомендується зменшення дози леводопи під час як збільшення дози, так і проведення підтримуючої терапії мірапексом. Це може бути необхідним для запобігання надлишковій допамінергічній стимуляції.

Дозування для хворих з порушенням функції нирок

Виділення праміпексолу залежить від функції нирок. Нижченаведена схема дозування пропонується для початкової терапії.

Пацієнти з кліренсом креатиніну більше 50 мл/хв не потребують зменшення добової дози.

Хворим з кліренсом креатиніну 20–50 мл/хв початкова добова доза МІРАПЕКСУ повинна призначатись у два прийоми, починаючи з 0,125 мг двічі на добу (0,25 мг/добу). Хворим з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв добова доза МІРАПЕКСУ призначається в один прийом, починаючи з 0,125 мг/добу.

При погіршенні ниркової функції на фоні підтримуючої терапії добову дозу МІРАПЕКСУ зменшують на стільки відсотків, на скільки відбулося зменшення рівня кліренсу креатиніну, наприклад за умови зниження кліренсу креатиніну на 30% добову дозу МІРАПЕКСУ зменшують на 30%. Добову дозу можна призначати у два прийоми, якщо кліренс креатиніну знаходиться в межах 20–50 мл/хв, і в один, якщо кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв.

Дозування для хворих з порушенням функції печінки

Для хворих з порушенням функції печінки зменшення дози не є необхідним.

Побічна дія.

Під час використання МІРАПЕКСУ порівняно з плацебо частіше були зафіксовані такі побічні ефекти, як нудота, запор, сонливість, галюцинації, сплутаність свідомості та запаморочення.

Найчастішими побічними реакціями на початковій стадії хвороби були сонливість і запор, а у розгорнутій стадії при застосуванні комбінованої терапії з леводопою – дискінезії та галюцинації. Вираженість цих побічних ефектів зменшувалася при продовженні лікування, запори, нудота та дискінезія мали тенденцію до зникнення.

В окремих хворих на початку лікування може виникати гіпотензія, особливо, якщо МІРАПЕКС титрується дуже швидко.

Були відмічені також безсоння та периферичні набряки.

Серед пацієнтів, які лікуються праміпексолом у таблетках, були зафіксовані випадки засинання під час денної діяльності, в тому числі керування автомобілем, що інколи призводило до дорожньо-транспортних пригод. Сонливість є звичною для хворих, які приймають праміпексол у таблетках у дозі, яка перевищує 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу та, відповідно до фізіології сну, завжди передує засинанню.

Чіткого зв’язку з тривалістю лікування не встановлено. Деякі хворі приймали інші препарати з потенційними седативними властивостями. У більшості випадків, коли інформація була доступною, подальші епізоди зменшувалися чи зникали після зниження дози або припинення лікування.

Незважаючи на відсутність даних, отриманих у рандомізованих контрольованих дослідженнях, МІРАПЕКС може спричинювати розлади лібідо (збільшення чи зменшення).

Патологічні зміни (дегенерація і втрата фоторецепторних клітин) були помічені на сітківці щурів-альбіносів у дворічному дослідженні канцерогенності. Обстеження сітківки мишей-альбіносів, пігментованих щурів, мавп і міні-свиней не виявило подібних змін. Вірогідне значення цього впливу у людей не було встановлено, але ним не можна нехтувати, оскільки може бути залученим руйнування механізму, який є універсальним для хребетних (наприклад випадіння диска).

Прийом МІРАПЕКСу, особливо у великих дозах, може призвести до появи паталогічного потягу до азартних ігор, який зникає після відміни препарату.

Протипоказання.

Гіперчутливість до праміпексолу або будь-якого іншого компонента препарату; вагітність і період лактації; дитячий вік.

 

Передозування.

Симптоми.

Клінічний досвід значного передозування відсутній. Очікувані побічні ефекти пов’язані з фармакодинамічним профілем допамінового агоніста, включають нудоту, блювання, гіперкінези, галюцинації, збудження та гіпотензію.

Лікування.

Антидот при передозуванні допаміновим агоністом не встановлений. У випадку появи ознак збудження центральної нервової системи може бути призначеним нейролептичний засіб. Лікування пацієнтів з передозуванням може потребувати загальних підтримуючих заходів разом із промиванням шлунка (лаважем), внутрішньовенним введенням рідини та контролем електрокардіограми.

Користь гемодіалізу не доведена.

Особливості застосування.

Вагітність і лактація. Вплив на вагітність і лактацію у людей не досліджувався.  Праміпексол не мав тератогенного впливу на щурів і кролів, але був ембріотоксичним у щурів у дозах, що виявилися токсичними для матері.

МІРАПЕКС може бути використаним під час вагітності тільки у випадку, коли потенційна користь більше за потенційний ризик для плоду.

Екскреція МІРАПЕКСУ з материнським молоком не вивчалась у жінок. У щурів концентрація препарату у грудному молоці була вищою за таку у плазмі.

Оскільки лікування МІРАПЕКСОМ пригнічує секрецію пролактину, може мати місце зменшення лактації. Внаслідок цього МІРАПЕКС не рекомендують для використання протягом годування грудним молоком.

Призначення МІРАПЕКСУ у таблетках хворим з порушенням функції нирок у знижених дозах пропонується відповідно до розділу “Способ применения и дозы”.

Галюцинації і сплутаність свідомості – відомі побічні ефекти лікування допаміновими агоністами і леводопою. Галюцинації були більш частими за умови використання МІРАПЕКСУ у комбінації з леводопою у хворих з розгорнутою стадією хвороби порівняно з монотерапією у пацієнтів з початковими її проявами. Хворих необхідно проінформувати, що можуть виникнути галюцинації (в більшості випадків зорові).

У випадку тяжкої серцево-судинної патології необхідно особливо обережне призначення препарату. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо на початку лікування, з урахуванням загального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією.

Пацієнти не повинні керувати ні автомобілем, ні іншим складним обладнанням до часу набуття достатнього досвіду використання МІРАПЕКСУ для оцінки наявності чи відсутності негативного впливу препарату на їх розумову та/або рухову функцію.

Симптоми, що нагадують нейролептичний злоякісний синдром, спостерігали після різкої відміни допамінергічного лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Праміпексол у людей зв’язується з білками плазми дуже незначною мірою (< 20%) і має низьку біотрансформацію. Тому взаємодія з іншим препаратом, який впливає на зв’язування білків плазми або елімінацію шляхом біотрансформації, є малоймовірною. Препарати, що інгібують активну ренальну канальцеву секрецію основних (катіонних) лікарських засобів, такі як циметидин, або самі елімінуються шляхом активної ренальної канальцевої секреції, можуть взаємодіяти з МІРАПЕКСОМ, результатом чого є зменшення кліренсу одного або обох препаратів. У разі застосування супутнього лікування такими групами лікарських засобів (з амантадином включно) необхідно звертати увагу на ознаки допамінової надстимуляції, а саме дискінези, збудження чи галюцинації. У таких випадках необхідно зменшити дозу препарату.

Селегелін і леводопа не впливають на фармакокінетику праміпексолу. Загальний ступінь всмоктування чи виведення леводопи не змінюється на фоні застосування праміпексолу. Взаємодію з антихолінергічними засобами та амантадином не досліджували. Оскільки антихолінергічні засоби елімінуються переважно шляхом метаболізму, потенційна роль взаємодії є обмеженою. Стосовно амантадину, взаємодія є можливою через ту саму систему екскреції у нирках.

Під час збільшення дози МІРАПЕКСУ рекомендується зменшення дози леводопи, а дози інших протипаркінсонічних засобів залишають незмінними.

Внаслідок існування можливих адитивних впливів необхідно звернути увагу на пацієнтів, які приймають інші седативні препарати чи вживають алкоголь у комбінації з МІРАПЕКСОМ, та супутнє лікування, яке призводить до збільшення рівнів праміпексолу у плазмі (наприклад циметидин).

Умови та термін зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, щоб захистити від світла, при температурі не вище 30 °С у місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 3 роки.